— Що привело вас у професію бібліотекаря та що найбільше цінуєте у своїй професії?

— У бібліотечну професію я прийшла випадково. У 2003 році просто шукала роботу й влаштувалася бібліотекаркою до Лозівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 1. Отримала, заочно, освіту бібліотекаря-бібліографа і так і залишилася в цій професії — пропрацювала там 17 років.

У 2021 році перейшла до Публічної бібліотеки Лозівської міської ради у дитячий відділ. Тут робота стала для мене зовсім іншою, бо робота має зовсім інший формат, ніж у шкільній.
Найбільше я ціную те, що поруч із дітьми не відчуваю свого віку. Постійно вчуся розуміти, що їм цікаво, що вони дивляться, слухають і читають, і намагаюся бути з ними на одній хвилі.

А ще я дуже люблю читати. Тому можливість бачити нові книжки, знайомитися з різними жанрами й радити щось читачам — для мене велика радість. Спочатку професія була випадковим вибором, а потім стала важливою частиною мого життя.

— Розкажіть, будь ласка, у яких заходах та ініціативах бере участь ваша бібліотека? Що подобається відвідувачам?

— Ми працюємо за планом, але намагаємося, щоб за цим планом завжди залишалися живі люди й живе спілкування. Заходи у нас різні — від зустрічей для найменших дітей до занять для людей поважного віку.

У дитячому відділі працюють три клуби. У FamilyСlab маленькі діти приходять разом із батьками: читають, грають, творять і вчаться говорити про свої емоції. CreativeSpace — це клуб для дітей приблизно від 7 до 13 років. Там ми поєднуємо книжки з рухливими іграми, розмовами й поробками. КІНОspace — клуб для підлітків. Ми дивимося екранізації літературних творів, обговорюємо фільми, порівнюємо їх із книжками, п’ємо чай і спілкуємося.

Для людей старшого віку працює клуб «Мова нас єднає». Учасники вдосконалюють українську мову й просто мають можливість більше говорити нею у дружньому колі.
Ми також долучаємося до міських заходів — Дня міста, Дня Незалежності, Дня вишиванки, толок. Прибираємо місто, виготовляємо обереги та сувеніри для захисників. Постійно збираємо для них смаколики й засоби гігієни — хочеться хоч трохи підтримати людей, які нас захищають.

Я також пишу до видавництв, волонтерів і благодійних організацій із проханнями допомогти поповнити фонд україномовними книжками. Бібліотека була створена у 2019 році, тому фонд ще не може задовольнити всі запити. До того ж Публічна бібліотека опікується діяльністю 28 сільських бібліотек-філій, прагнучи, щоб кожна з них була сучасним культурним, інформаційним і просвітницьким простором для своїх громад. За необхідністю сільські бібліотекарі звертаються за книжками до нас.

Актуалізація бібліотечних фондів та поповнення новою літературою, у тому числі і альтернативними засобами, є сьогодні пріоритетом для бібліотек громади.

Ми постійно шукаємо нові можливості для поповнення книжкового фонду, залучаючи партнерів, благодійників та учасників книжкових акцій. Зокрема, у 2024 році, звернулися із проханням про допомогу до відомої волонтерки Марини Куркач на яке вона радо відгукнулася і надіслала нам цікаві книги. З тих пір ми із вдячністю згадуємо допомогу пані Марини та слідкуємо за її діяльністю у соцмережах.

Завдяки такій роботі, нам вдалося суттєво покращити фонди, отримати п’ять ноутбуків від фонду «М’яка сила». Звернулися до українського представництва UNICEF, підписали відповідний меморандум з ГО «ЦПД «Конфіденс» і вже другий рік поспіль на базі бібліотеки працює психологиня Анна Корольова, яка надає індивідуальні консультації мешканцям громади та проводить групові тренінги з дітьми і дорослими, органічно долучається до соціокультурних заходів, що відбуваються в бібліотеці. Завдяки такій співпраці, дуже швидко бібліотека перетворилася на простір ментального здоров’я.

А найбільше людям подобається, що до нас можна прийти не тільки по книжку. Можна поспілкуватися, знайти друзів, навчитися чогось нового або просто побути в добрій атмосфері.

— Чи є у вас читачі, які стали постійними користувачами багато років тому? Які жанри вони обирають?

— До бібліотеки приходять люди, які відвідували бібліотеку ще в далекі 80-90-роки і вони дуже радіють, коли бачать знайомі обличчя бібліотекарів.

Основна частина наших користувачів приходить ще від відкриття бібліотеки у 2019 році. За ці роки ми вже добре знаємо одне одного.

Після 2022 року до нас прийшло багато внутрішньо переміщених осіб. Вони знайшли в бібліотеці не тільки книжки, а й знайомих, друзів і місце, де можна поспілкуватися. Особливо це помітно серед підлітків.

Деякі наші читачі вже виросли, стали батьками й привели до нас своїх дітей. Для мене це дуже зворушливо: виходить, бібліотека стала частиною їхнього дитинства, і тепер вони хочуть передати цей досвід своїм дітям. На жаль, є читачі, яких ми втратили через COVID-19 та війну. Ми пам’ятаємо їх.

А книжки наші читачі обирають дуже різні. Хтось хоче легку художню історію, хтось — пригоди чи фантастику, а комусь потрібна вузькопрофільна література. Усе залежить від настрою, віку й конкретної потреби людини.

— Як, на вашу думку, можна зацікавити читанням сучасних дітей та підлітків?

— Я думаю, що треба починати не з фрази «Ти мусиш читати», а з питання: «Що тобі цікаво?» А вже потім показувати, що книжка може бути продовженням цього інтересу.
Наприклад, якщо дитина любить аніме, можна запропонувати манґу, а потім поступово — пригоди, фентезі чи фантастику з більшим обсягом тексту.

Якщо підліток цікавиться технікою, можна почати не з лекції, а з живого досвіду. Я проводила телеміст із паном Петром Дербалем, директором приватного музею ретро-аудіотехніки у Сваляві. Він показав підліткам свою колекцію й розповів багато цікавого про радіотехніку.

Потім ми наживо познайомилися з колекцією пана Сергія Костенка. Підлітки побачили й почули, як працює вініловий програвач — для багатьох це було справжнім відкриттям. А ще записали на аудіокасеті капсулу часу для себе дорослих — у 2035 рік.

Після такого заходу вже можна запропонувати книжку про винахідника, фізику, радіо, техніку або наукову фантастику. Тобто книжка приходить не сама по собі, а як продовження пережитого досвіду.

Добре працює і поєднання книги з фільмом. У КІНОspace ми дивимося екранізації, а потім порівнюємо їх із книжками. Підліткам цікаво з’ясовувати, що змінили, який герой у книжці розкритий краще, чим відрізняється фінал.

А коли підліток запитує: «Що можна почитати?», я відповідаю: «Чого душа просить?» Дізнаюся, який у нього настрій або жанрове бажання, розповідаю про книжку і зупиняюся на найцікавішому місці: «А що було далі — дізнаєшся, коли прочитаєш». Діти, буває, губи дують, але книжку беруть.

— Які книги найчастіше запитують, але їх поки що бракує у вашому фонді?

— Найбільше бракує сучасної україномовної літератури для дітей і підлітків. Є книжки, про які запитують постійно, але знайти їх нам поки не вдалося. Наприклад, «Білий кінь Шептало» та «Янгол — золоте волосся».

Потрібна й сучасна вузькопрофільна література українською мовою — про техніку, науку, винаходи, природу, технології. Діти цікавляться такими темами, а відповідних книжок у фонді мало.

Підлітки часто питають манґу, особливо на містичну тематику. Також мають попит пригодницькі книжки та література про романтичні стосунки.

Постійно потрібна і програмова література. Навчальні програми змінюються, а ще є різні програми — НУШ, «Інтелект», «На крилах успіху». Хочеться, щоб дитина могла знайти в бібліотеці твір, який їй задали в школі.

На дорослому абонементі дуже запитують сучасних українських письменників. Особливо багато читають жінки. Книжки Тетяни Талан, Оксани Забужко та Марії Фіалко мають своїх постійних читачок, але попит часто більший за наші можливості.

Тому ми звертаємося до видавництв, волонтерів і благодійних організацій, до місцевої влади. Якщо читач кілька разів запитує про книжку, а ми не можемо її запропонувати — шукаємо можливість придбати. Для нас це чіткий сигнал: фонд треба оновлювати.

— Чи достатньо на полицях сучасної української літератури? Яких авторів або видань вам особливо хочеться мати у книгозбірні?

— На жаль, сучасної якісної української літератури недостатньо. Читачі постійно хочуть нових книжок, тому робота з поповнення фонду для нас не закінчується ніколи.

Ми звертаємося до видавництв, благодійних організацій, волонтерів і доброчинців, стежимо за новинками та збираємо кошти на придбання книжок.

Особливо хочеться мати більше сучасних українських книжок для дітей і підлітків. Пані Марина часто показує цікаві, яскраві видання, і дуже хотілося б бачити їх на полицях нашої бібліотеки.

Ми не можемо придбати все одразу, але тримаємо руку на пульсі й поступово поповнюємо фонд. Кожна нова книжка — це чийсь задоволений запит, чиєсь відкриття і, можливо, новий улюблений автор.

— Що б ви сказали людині, яка давно не була в бібліотеці, щоб запросити її знову?

— Я б сказала: «Просто завітайте — і відчуйте різницю».

Можливо, у когось бібліотека досі асоціюється з тихим приміщенням, приглушеним світлом і стелажами від підлоги до стелі. Але сучасна бібліотека — це не тільки книги. До нас приходять поговорити, знайти однодумців, долучитися до заходу або просто посидіти серед людей.

У нас буває так, що і діти, і дорослі не поспішають додому. Тут можна трохи видихнути, заспокоїти душу й порадіти серцем.

Тож моя порада проста: просто спробуйте. Прийдіть ще раз — і, можливо, побачите бібліотеку зовсім іншою.

— Які потреби вашої бібліотеки сьогодні є найважливішими та як її можна підтримати спільними зусиллями?

— Якщо говорити чесно, найперше нам потрібні мир і безпека. Хочеться, щоб діти могли приходити до бібліотеки без страху, щоб батьки спокійно їх відпускали, а повітряні тривоги не переривали звичайне дитинство.

А поки ми працюємо в тих умовах, які є. Проводимо зустрічі, підтримуємо дітей і родини, шукаємо книжки, партнерів і можливості. Нам потрібні сучасні україномовні видання для дітей, підлітків і дорослих, техніка, матеріали для клубів, а також можливість розвивати простір.

Підтримати бібліотеку можна по-різному: подарувати книжки, допомогти придбати літературу, передати техніку чи матеріали для дитячих занять, стати партнером або просто розповісти про нас іншим.

Я дуже хочу, щоб діти знову приходили до бібліотеки не між тривогами, а просто тому, що їм хочеться читати, гратися, бачити друзів і дізнаватися нове. Ми віримо, що цей день настане. А поки робимо все, щоб на дітей тут чекали книжки, люди й тепло.

Публічна бібліотека Лозівської міської ради — це не тільки книжки. Це місце, де діти й підлітки читають, творять, дивляться фільми, знаходять друзів. Дорослі навчаються азам цифрової грамотності, спілкуються, отримують пораду та дружню підтримку.

Сьогодні нам особливо потрібні сучасні україномовні книжки, техніка та матеріали для дитячих клубів. Підтримати бібліотеку можна книжкою, допомогою у придбанні літератури, технікою, матеріалами, партнерством або поширенням інформації про нас.

Кожна допомога — це внесок у те, щоб у дітей залишалися читання, спілкування, творчість і віра в майбутнє. Підтримаймо бібліотеку разом — щоб на її полицях були книжки, а в її просторі завжди чекали люди.

Якщо у вас є книги, які ви маєте можливість подарувати Публічній бібліотеці Лозівської міської ради, напишіть, будь ласка, пані Оксані у приватних повідомленнях — Оксана Костенко