— Як розпочався Ваш письменницький шлях? Чи допомагає Вам у письменництві журналістський досвід?

— Письменницький шлях розпочався зі збірки літературно-критичних матеріалів "Гірка амброзія". Після виходу цієї книги мене прийняли до лав НСПУ. Далі я випустив книгу віршів "Самотній клен". Про неї писали в пресі. Далі почався Майдан, війна на Сході України. Була довга пауза до 2023 року.

Стосовно журналістського досвіду, так. 12 років працював у сфері журналістики. Починав із літредагування текстів і коректури у газеті —закінчив викладанням журналістики у вузі. Журналістика мені вже набридла, як журналіст уже вичерпався. Натомість цікаво писати книги для дітей і дорослих, збирати в коло читачів і формувати читацьку спільноту. Журналістика дає письменнику дві важливі речі: писати коротко і ясно, спілкуватися з багатьма людьми на різні теми.

— Минулого року вийшла друком Ваша книга для підлітків «Self-Harm / Самопошкодження». Знаю, що вона має важливу соціальну мету. Розкажіть, будь ласка, про неї детальніше.

— Залюбки. Історія почалася давно. У 2020-й рік, коли буяв ковід, рясно "розквітли" так звані "групи смерті". Ця проклята країна під назвою росія усіляко намагається знищити українців: українських військових на полі бою, а дітей через смертельні ігри. Можна знищувати не тільки фізично, можна знищувати через Інтернет, неправдиву інформацію, спотворювати факти й подавати усе так, як вигідно ворогу. Ось злі генії Кремлядські придумали кураторів, які залякують й маніпулюють свідомістю наших дітей, даючи їм різні завдання в іграх: то порізати себе лезом, то повіситися. Звісно, я одразу збагнув, що це важлива тема: запобігти знущанням над нашими дітьми. Друге відкриття, що до мене в сучасній українській літературі про неї ніхто не писав. І пазли склалися, та не всі. Вічна проблемна історія українського автора полягає в тому, щоб знайти видавця. Перший досвід був невда-лий, директор одного видавництва забракував рукопис, так його і не прочитавши. Другий видавець дав добро на друк. І так закрутилася історія із Самопошкодженням.

— Які читацькі відгуки про «Self-Harm / Самопошкодження»? Який із відгуків запам'ятався найбільше?

— Отже, 25 презентацій Селфгарму було, більше 50 відгуків на книгу. Книга презентована у Києві, Фастові, Боярці, Чернівцях. Серед цих 50 відгуків обрати якийсь один непроста задачка. Мабуть, наведу ось цей відгук од психологині: Мене звати Цибульська Владислава Володимирівна, я працюю психологом в Національній бібліотеці України для дітей. Вважаю великою вдачею знайомство з письменником і журналістом Ярослав Карпець. Знайомство відбулось завдяки ознайомленню з рукописним варіантом книги Самопошкодження. Але його робоча назва була ня_до_побачення!

Захопливий сюжет, який тримає до останньої сторінки. Лаконічно але дуже ємко описані родини, в яких ростуть та виховуються діти підліткового віку, з різними акцентуаціями характеру, різними родинними стосунками. Цікавим фактом є початок повісті з дівчини Тетяни, яку зацікавив телевізійний сюжет про китів, точніше про те, як мати китиха викинулась на берег разом із своїм дитинчам!

Психотип кожної дитини-підлітка відрізняється один від одного, але мав одну спільність, всі вони навчались в одній школі, а деякі були й одноклас-никами, що говорить про однакове соціальне середовище і самопроявлення в ньому.

Важливо зрозуміти те, що діти потребують до себе уваги та поваги, на жаль деякі з них, не отримували від рідних цього, тому поринули у примхливий кіберпростір, наражаючи себе на небезпеку, не усвідомлюючи цього. Павутина Синій кіт віроломно заманювала у свої тенета, а потім безжалісно доводила дітей до суїциду. Цим і завершується повість.

Я вважаю, що цю книгу необхідно доносити до батьків дітей передпідліткового віку або раннього підліткового аби убезпечити від помилок у вихованні та взаємопорозумінні з своїми дітьми.

Пoсилання на відгук, який знахoдиться на стoрінці прoєкту в Фейсбуці: https://www.facebook.com/groups

— Які емоції та почуття у Вас виникають під час проведення зустрічей з читачами?

— Дуже цікаве питання. Позитивні. Попри те, що книга сумна й тема важка, стараюсь проводити з дітьми інтерактив: ми ділимося на команди, кожній команді вигадуємо назву й починаємо грати в ігри. Зазвичай, діти в ігровій формі засвоюють складні поняття: селфгарм, булінг, абюз тощо. Команда-переможець отримуєте солодкий приз від письменника: смачну шоколадку. Дітям подобається, коли письменник не просто став, як мумія і щось там торохтить, більше їм до вподоби отакі активності.

— Чи складно зараз досягти визнання в літературі? Як воно, бути сучасним українським письменником?

— Складно. Це як піднятися на Олімп. Багато авторів уже мають свою аудиторію та читачів, у них є свій видавець. Тут секрет такий: чим раніше почнеш, тим швидше досягнеш успіху. 30-35 — щасливий вік для прози. Мені вже є що сказати читачеві, за моїми плечима багато робіт, зустрічей із цікавими людьми, словом, у моєму досвіді є матеріал для творчості. Головний секрет тут полягає в тому, щоби не зупинятися, бо тільки смерть може мене зупинити. Потрібно постійно заявляти про себе на публіку й давати читачеві нові емоції й палітурки. Насправді, конкуренція велика, адже автор змагається не тільки з сучасниками, але й класиками. З авторами минулого. Сучасний автор змагається за своє місце під сонцем й із зарубіжними авторами. Це безперервна боротьба, яка дає сили й енергію на нові книги. Словом, як говорив Гете, лиш той достойний життя й свободи, хто кожен день іде за них на бій.

— Пане Ярославе, Ваша волонтерська і благодійна діяльність вражає. Розкажіть, будь ласка, над якими проєктами зараз працюєте.

— Дякую. Я роблю вкрай мало. Десь раз чи два на місяць збираю велику коробку книг для сільської бібліотеки. Мені допомогають українські автори, громадські організації, благодійні фонди, окремі меценати. Зібрано й передано сільським бібліотекам близько 3 тисяч 500 книг. Це книги для дітей, навчальна й підліткова література, твори сучасних українських і зарубіжних письменників. У Києві стоять бокси для збору книг у Вцентрі Хаб: у Шевченківському та Оболонському районах. Кожен може долучитись до чудової справи: передати книгу українською мовою для тих, хто не може її собі придбати. У мене більше 100 звернень від бібліотек із усієї України, зараз заповнюю потреби бібліотек аж за 2022 рік. Тож роботи непочатий край.

У минулому році активно проводили збори для ЗСУ, збирали на мавіки та підтримували поранених бійців. До речі, 100 гривень із кожного продажу книги Селфгарм ми відправляли на Люті Пташки для БФ "Дігнітас".

— Ваші творчі плани на майбутнє.

— Готую до друку книгу про життя і творчість Павла Тичини. 3 роки тому у мене був проєкт на Ютуб-каналі журналі "Дніпро", присвячений 130 річниці видатного генія української літератури. Це був спільний проєкт із Літературним музеєм-квартирою митця в Києві. Я запрошував науковців до студії, вони розповідали цікавинки про автора. Вже тоді я вирішив, що молоді потрібно знати більше про творчість і біографію нашого співвітчизника, а не тільки читати назви вулиць його імені. Це буде спільний проєкт із коледжем КНУТД. Студенти під керівництвом викладачів Ганни Животовської та Романа Сельського створювали ілюстрації до кожного з епізодів роману. Зараз ми визначаємось із центральною ілюстрацію, яка піде на обкладинку. Книгу будемо презентувати на різних локаціях, зокрема і в музеї-квартири Павла Тичини. Всі донати, які отримаємо за книгу, будемо спрямовувати на потреби ЗСУ.