— Що таке фантастика і чому саме цей жанр? Чи плануєте писати в інших жанрах?

— Якщо чесно не дуже сильний в теорії, тому відповісти не можу, хоча я за професією юрист і міг би вирулити і розповісти про цей термін. Цей жанр, тому що напевно, більш за все, я завжди мав багато фантазував, любив і люблю варіювати ту чи іншу подію з різними змінними. Так, мій наступний рукопис, це вже детектив, проте з елементами фантастики.

— Чи є у ваших творах персонажі, які мають реальних прототипів?

— Так, мають. Наприклад, Міруді Тінупу, це диктатор не братньої нам сусідньої країни. Смішно вийшло, що шукав ім'я для антагоніста, а теща щось розповідала дружині про сусідку, так бабуся Варя стала терористом Варюшем Кабарьою. А так загалом, всі мої герої в основному збірні образи.

— Скільки часу Ви працювали над написанням книги «Тайммен»? Що у роботі було найлегшим, а що найскладнішим?

— Над своїм "дітищем" я працював близько півроку, але це лише написання, а якщо враховувати один з найважливіших етапів — редагування і переведення з статусу чорновика в готовий твір — то два роки. Для мене найлегшим було "народити ідею" і писати, бо це свого роду терапія для мене, релакс. А найважчим все інше. Дуже не люблю етап редагування, волію перекласти його краще на когось іншого, знайти собі коректора. І Звичайно найбільше випробування — це пошук видавця, потрібна витримка та максимальна віра в себе.

— З якими проблемами найчастіше стикаються молоді письменники?

— Мені здається тих проблем не злічити. Зараз багато книг нон фікшен, де тобі "розжовують", що потрібно робити, щоб написати безцеллер. Така ж сама незліченна кількість шкіл та курсів. Є незліченна кількість конкурсів, де тебе можуть помітити. Тобто на перший погляд все легко, але от пошук видавця для мене це найбільша проблема (я шукав два роки). Зараз багато почали писати і дуже важлива проблема не загубитися, не втратити свою ідентичність, як автора, бо конкуренція шалена. Ну і ще вміння себе презентувати і йти на пролом, стукати в усі двері, щоб про тебе і твою книгу дізналися.

— Видання книги — це теж свого роду перезавантаження. Я жив собі звичайним життям і не мав ніяких планів, щось творити і тут .... потрібно оновлювати себе писати, репрезентувати, знаходити де ще можна розповісти про книгу. Іноді моя настирність лякає людей, з якими я домовляюся.

Строкова служба змінила моє уявлення про анексії наших територій. Дала зрозуміти, що це не десь там, а на теренах моєї країни, і це не має бути відсторонено, а об'єднувати та гуртуватися проти ворога всім. Якби ми, мені здається були свідомі в 2014, як в 2022 то війни б не було. Хоча напевно свідомість наша повинна була прокинутися ще з 1991, коли ми обирали не тих і вірили їх обіцянкам.

Ну і хресні мої Софія і Владислав, це якесь оновлення всередині, відчуття того що тобі довіряють і це об'єднує, гуртує.

— Творчі плани на майбутнє. Над чим зараз працюєте?

— Щодо планів працювати і далі. Хоча це напевно, не зовсім влучне порівняння, але в мене як в батька такі приклади. Кожна книга, як нова дитина, коли дивишся, який шлях потрібно пройти, якось пропадає бажання і задовольняється вже тим, що досяг з першою книгою. Але, але ж.... Я наче "псих", в хорошому сенсі, бо ідеї мене переслідують ніби і шкода щоб вони "припадали пилом" та і фідбек з першою книгою, дає розуміння, що неодмінно продовжувати і знайомі з літературного світу кажуть, щоб я не зупинявся.

Я був з презентацією в Горішніх Плавнях і там була моя одногрупниця Юля. Ми з нею не бачились 10 років, і от вона мені подарувала презент на якому написала: "пиши й не зупиняйся, ти великий молодець, я впевнена в тебе буде не одна книга". От така підтримка друзів і рідних, не дає зупинятися.

Зараз закінчив фантастичний детектив "Приховане близько". Це про ті проблеми сучасного світу, які поруч, але ми не помічаємо. Рукопис вже у видавництвах, тобто я в пошуку. А працювати, я ще на жаль не вирішив над яким незавершеним своїм проектом далі.

— Успіх для письменника - це ...

— Успіх для письменника — це напевно бути почутим, щоб твою роботу оцінили, не без того звичайно, щоб твої примірники активно розходилися, але на мою думку, це ще щоб ти не був схожий на інших, вирізнявся.

Для мене вже успіх побути в містах своєї області та в душі радіти, коли люди тебе слухають; коли онлайн десь в Мілані чи Токіо, презентують тебе, що ти автор з Хоролу, це для мене +; і коли ти робиш шлях, більший за деяких іменитих і з ними ділишся контактами та зміг в США продати книгу в книгарню.

— Ваші улюблені книги, які радити прочитати іншим.

— Щодо книг, то я в цьому на жаль не дуже продуктивний, на жаль. Люблю Юрія Андруховича "Московіаду". Почав читати "Ловець снів" Кінга та Ліни Костенко "Записки сумашедшего".