«ЧароКазка» — це збірка казок, написаних тринадцятьма сучасними українськими письменницями, у яких оживають персонажі української міфології та постають давні легенди.

Мені дуже сподобалися надзвичайно красиві тексти казок — вони читаються неспішно, мелодійно, і в кожному реченні відчувається любов до слова.

Поділюся кількома уривками, які припали мені до душі.

• Казка «Чи у всіх буде дім?» Ірини Скоробогатої:

«Сонце за день обігріло ліс, наповнивши його густим ароматом нагрітої кори та сухого моху. Тіні від дерев стали довшими і м'якшими. Після бентежного дня Добрий ліс наповнився затишним спокоєм і неймовірною ніжністю, яка огорнула його зусібіч».

• Казка Юлії Лахманюк «Сяйво маленького світлячка»:

«Коли у лісі настає ніч, і темрява розгортає над деревами свій безмежний оксамитовий плащ, у траві спалахують крихітні вогники. Вони блимають і міняться, наче зорі, що випадково впали з неба та заблукали серед листя і трави. То — світлячки, нічні вартові, маленькі охоронці тиші».

• Казка «Куди зникають зорі» Юлії Гапеки:

«Одного теплого весняного вечора зорі в небі перестали світити. Здавалося, що вони десь заховалися, знорнулися клубочками й тихо заснули за темними хмарами. Небо стало глибоким і порожнім. Але чи зірки взагалі вміють спати? Чи, може, хтось просто взяв гумку і стер безмір їхнього сяйва?»

А ще чудові рядки, які зберегла до своїх нотаток:

«... немає міцнішої споруди, ніж та, що збудована із любові та доброти».
• Оксана Пасічник

«... довіра, як свідчить досвід, — не лише про боротьбу зі страхом. А про те, що хтось з'являється поруч і вже не зникає ніколи».
• Інна Калина

«— Справжній скарб — це друг, який не забуде про тебе у важкі часи...»
• Юлія Перегуда

«— Друзі... Мені боляче не лише від хвороби, а й від того, що ви не чуєте одне одного. Спілкуватися між собою — геть не означає чути і бачити лише себе».
• Наталія Ковтун

«Теплі казки Доброго лісу» щиро раджу для родинного читання. Їх приємно читати повільно, насолоджуючись змістом, розглядаючи ілюстрації та прислухаючись до дитячих запитань. А потім ще трохи поговорити про прочитане, пообійматися й побути поряд, зберігаючи в пам'яті спільні дивовижні миті.

Можливо, через багато років саме згадка про вечір, коли мама чи тато читали казку, а поруч було тепло й безпечно, для вашої дитини стане одним із найдорожчих і наймиліших спогадів її дитинства.