✨ У кожного міста і кожного з нас мають бути свої обереги пам'яті — ті, що допомагають цінувати й берегти найдорожче.
📖 «7 чудес Кременчука» — збірка казкових оповідань кременчуцької письменниці Наталії Лікаренко для дітей молодшого шкільного віку, у якій моє рідне місто оживає на сторінках казки.
Головним героям книги, Матвію та Оленці, довелося залишити рідний Маріуполь і переїхати до Кременчука, рятуючись від російської навали та окупації. Спочатку нове місто здається їм чужим і непривітним, особливо тоді, коли лунають сигнали повітряної тривоги.
Щоб підтримати онуків і допомогти їм поступово звикнути до нового життя, бабуся розповідає про Кременчук — походження його назви, історичні події та визначні місця. Її розповіді неабияк зацікавлюють Матвія й Оленку.
Одного дня, граючи у дворі, діти заходять до старого сараю й опиняються серед павутиння та речей, які бабуся зберігає багато років. Та найбільше їхню увагу привертає загадкова скриня, всередині якої лежать сім паперових сувоїв...
Саме завдяки цій чарівній скрині на Матвія та Оленку чекають неймовірні пригоди та подорожі в часі. Адже вони отримують особливу місію, під час якої дізнаються чимало таємниць, здійснять мандрівку в минуле та відшукають сім чудес Кременчука.
Видання доповнене яскравими ілюстраціями, кросвордами та розмальовками, які дають дітям можливість активніше взаємодіяти з книгою, перетворюючи звичайне читання на захопливу гру.
Особисто для мене ця книга — значно більше, ніж просто казкова екскурсія містом. Насамперед це історія про дім, який іноді ми змушені залишати, але який назавжди залишається частиною нас. Про пам'ять, яку неможливо забрати чи залишити разом із речами. І про можливість одного дня знову сказати: «Я вдома».
Історія Матвія та Оленки особливо відгукується сьогодні, коли тисячі українських дітей через війну опинилися далеко від своїх міст. Авторка дуже делікатно торкається теми вимушеного переїзду, втрати звичної реальності та пошуку опори в новому середовищі. І водночас показує, що навіть після важких змін у житті можуть з'являтися нові люди, нові відкриття та моменти, які дарують радість.
Мені близька думка, що справжню історію міста можна відкривати не лише зі сторінок підручників. З нею можна знайомитися через легенди, родинні історії, старовинні речі, архітектуру та вулиці, повз які ми щодня проходимо, навіть не замислюючись, скільки всього вони можуть розповісти.
Кременчук у цій книзі — не просто місце, де відбуваються події. Він стає повноцінним героєм оповідань — зі своїми особливостями, характером і неповторною атмосферою. І безперечно вабить цим ще більше.
Важливу роль у книзі відіграє й образ бабусі. Вона — своєрідна берегиня пам'яті, яка допомагає дітям побачити за сучасним містом його минуле. Її розповіді нагадують: історія живе не тільки в книжках, музеях чи архівах. Вона живе в людях, у їхніх спогадах і почуттях.
📃 На сторінках книги є слова, які хочеться запам'ятати:
«Війни змінюють обличчя міст».
«Дім — це не тільки стіни, це те, що ви пам'ятаєте і любите».
«Багатство — це не достаток і витонченість, а ті почуття, що живуть у наших серцях».
«Розквітне і ваш Маріуполь, обов'язково розквітне. Колись там знову оселиться щастя».
Саме в них для мене найкраще відчувається настрій книги — той, що надихає не втрачати надії та вміти помічати красу навіть у найскладніші періоди життя.